Одного сонячного дня Пай помітив біля стіни нового помічника. Чорний, вухатий, мовчазний — резюме виглядало переконливо. Пай підняв лапу. Помічник теж підняв лапу. Співбесіду пройдено.
Пай нахилив голову ліворуч. Помічник — ліворуч. Пай випростався. Помічник — теж. Нарешті знайшовся хтось, кому не потрібно двічі пояснювати правила.
Для перевірки ініціативності Пай поклав поруч помаранчеву іграшку й подивився на тінь. Тінь подивилася на іграшку. Пай зачекав. Тінь також нікуди не поспішала.
«Зате не перебиває», — вирішив начальник і сам пересунув іграшку ближче до лап.
Сонце поволі опускалося, а помічник на стіні ставав дедалі вищим. Пай звів вуха й уважно оглянув ці кар’єрні успіхи. П’ять хвилин стажування — а працівник уже вдвічі більший за керівника!
Довелося терміново уточнити посадову інструкцію: «Рости дозволяється. Забирати іграшку — тільки з дозволу». Тінь слухняно завмерла.
Пай задоволено сів. Ідеальний колега: завжди поруч, усі рішення підтримує, а підвищення йому забезпечує сонце. З бюджету клубу — жодної кісточки.