Михайло склав паперовий літачок і пустив його через кімнату. Літачок зробив гарне коло й сів на килимок. Пай одразу підійшов до місця посадки. Аеропорт без начальника — явне недопрацювання.
Другий рейс Діляра спрямувала трохи лівіше. Пай провів його поглядом, переставив передні лапи й сів саме там, де літачок мав приземлитися. Посадку довелося скасувати: смугу зайняла важлива особа.
— Диспетчере, звільніть смугу, — попросив Михайло.
Пай підняв підборіддя. Діляра почухала його під шиєю. Диспетчер став значно поступливішим, але залишати робоче місце не поспішав.
Для наступного рейсу обрали інший край килимка. Пай спокійно перейшов туди. Тепер стало зрозуміло: він не заважав авіації. Він забезпечував зустріч кожного прибулого.
Михайло поклав літачок на стіл. Пай залишився на килимку, а поруч вмостилася Діляра. Вечірні рейси скасували через приємні обставини.
— У нашого аеропорту лише один недолік, — сказав Михайло.
— Який?
— Прилітаєш на хвилинку, а потім не можеш піти.
Пай заплющив очі. Нарешті люди зрозуміли, навіщо в аеропорту потрібна зала очікування.